Перевезення морськими шляхами

В статье рассматриваются особенности правового регулирования морских перевозок. Особенное внимание уделяется автором перевозке грузов по коносаменту.

Транспорт – невід’ємний елемент повсякденного життя кожної людини: треба дістатися на роботу – користуємося тран­спортом, вирушаємо на відпочи­нок – знову ж таки необхідний транспорт і так далі. Основна мета транспортної галузі – за­безпечення потреб суспільства перевезеннями.

На сьогодні до транспорт­ної системи України відносять: транспорт загального користу­вання (включає в себе залізнич­ний, морський, річковий, авто­мобільний, авіаційний, а також міський електротранспорт), промисловий залізничний, ві­домчий транспорт та трубо­провідний транспорт. Попри транспортне різноманіття, нор­мативна база, що регулює діяль­ність з перевезень, потребує по­стійного вдосконалення.

Морські перевезення – осо­бливий вид, оскільки потребує уваги з боку юристів уже на ста­дії підписання договорів пере­везень, де перевізники намага­ються максимально зменшити свою відповідальність. Варто за­значити, що питання відпові­дальності у морських переве­зеннях стоїть гостро, тому що перевезення напряму пов’язані з ризиком. У свою чергу, ванта­жовідправники мають договірні зобов’язання перед своїми покупцями і теж прагнуть змен­шити ризик втрати або псуван­ня перевезених товарів.

Основним нормативним актом в Україні, що регулює галузь морських перевезень, є Кодекс торговельного море­плавства України, статті 131 та 132 якого визначають два види морських перевезень – каботаж­ні (перевезення між портами України здійснюються судна­ми, що плавають під держав­ним прапором України, а та­кож суднами, що плавають під іноземним прапором за умови одержання на це дозволу Мініс­терства інфраструктури Украї­ни) та міжнародні перевезен­ня (перевезення між портами України й іноземними портами можуть здійснюватися як суднами, що плавають під прапором України, так і за умови взаєм­ності суднами, що плавають під іноземним прапором.

Перевезення вантажів здій­снюється за договором мор­ського перевезення вантажу, за умовами якого перевізник або фрахтівник зобов’язується перевезти доручений йому від­правником вантаж з порту від­правлення в порт призначен­ня і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов’язується сплатити за перевезення вста­новлену плату (фрахт).

Фрахтувальником і фрах­тівником визнаються особи, що уклали між собою договір фрахтування судна (чартер). До­кументами, що підтверджують наявність і зміст договору мор­ського перевезення вантажу, є:

1) рейсовий чартер – якщо договір передбачає умову надання для перевезення всьо­го судна, його частини або окре­мих суднових приміщень. Рейсовий чартер повинен містити основні реквізити: найменуван­ня сторін, судна і вантажу, порту відправлення і призначення або ж місця направлення судна. До рейсового чартеру можуть бути включені за згодою сторін інші умови і застереження. Рейсовий чартер підписується фрахтівни­ком (перевізником) і фрахту­вальником або їх уповноваже­ними представниками.

2) коносамент – якщо дого­вір не передбачає умови рей­сового чартеру; Коносамент складається на підставі підпи­саного відправником документа, в якому, зокрема, повинні міститися наступні дані: на­йменування судна, якщо ван­таж прийнято до перевезення на визначеному судні; найме­нування перевізника; місце приймання або навантаження вантажу; найменування від­правника; місце призначення вантажу чи, за наявності чар­теру, місце призначення або на­правлення судна; найменування одержувача вантажу (іменний коносамент) або зазначення, що коносамент видано «нака­зом відправника», або найме­нування одержувача з зазна­ченням, що коносамент видано «наказом одержувача» (ордерний коносамент), або визна­ченням, що коносамент вида­но на пред’явника (коносамент на пред’явника); найменуван­ня вантажу, його маркування, кількість місць чи кількість та/ або міра (маса, об’єм), а в необ­хідних випадках – дані прозо-внішній вигляд, стан і особливі властивості вантажу; фрахт та інші належні перевізнику пла­тежі або зазначення, що фрахт повинен бути сплачений згідно з умовами, викладеними в рей­совому чартері або іншому доку­менті, або зазначення, що фрахт повністю сплачено; час і місце видачі коносамента; кількість складених примірників коноса­мента; підпис капітана або ін­шого представника перевізника.

3) інші письмові докази. Пе­ревізник може видати інший, ніж коносамент, документ на підтвердження отримання вантажу для перевезення. Такий документ є першорядним доказом укладання договору морського перевезення і при­ймання перевізником ванта­жу, як його описано в цьому документі.

Відправник має право вима­гати повернення вантажу в пор­ту відправлення до відходу судна або видачі вантажу в проміжно­му порту, або видачі не тій осо­бі, що зазначена в коносамен­ті, за умови пред’явлення всіх виданих відправнику примір­ників коносамента або надан­ня відповідного забезпечення. Таке ж право належить кожно­му законному держателю всіх виданих відправнику вантажу примірників коносамента.

Вантажі, що потребують тари і упаковки для запобіган­ня втратам, нестачам і пошко­дженню, повинні подаватися до перевезення у справній тарі та упаковці, що забезпечують повне збереження вантажів у процесі перевезення і переван­таження. На кожному вантаж­ному місці повинно бути нане­сено повне і чітке маркірування, передбачене правилами мор­ського перевезення вантажів.

Перевізник зобов’язаний за­вчасно, до початку рейсу, при­вести судно в морехідний стан: забезпечити технічну придат­ність судна до плавання, на­лежним чином спорядити його і забезпечити всім необхідним, укомплектувати екіпаж, а та­кож привести трюми і всі інші приміщення судна, в яких пе­ревозиться вантаж, у стан, що забезпечує належне прийман­ня, перевезення і збереження вантажу.

Перевізник не несе відпові­дальності, якщо він доведе, що неморехідний стан судна був викликаний недоліками, які не могли бути виявлені при про­яві ним належної дбайливості (приховані недоліки).

Відправник повинен своє­часно передати перевізнику всі документи стосовно ванта­жу, як того вимагають портові, митні, санітарні та інші адміні­стративні правила. Відправник відповідає перед перевізником за збитки, заподіяні внаслідок несвоєчасної передачі, непра­вильності або неповноти цих документів.

Термін, протягом якого вантаж повинен бути наван­тажений на судно або виван­тажений з судна, визначається угодою сторін, а за відсутнос­ті такої угоди – нормами, при­йнятими в порту навантажен­ня (розвантаження).

У разі надання для переве­зення вантажу всього судна, частини судна або окремих суднових приміщень відправ­ник може вимагати вилучення вантажу, що не належить йому, з поданого йому судна, частини судна чи суднового приміщен­ня в порту відправлення, а у ви­будь-якому порту заходу. Якщо сторонній вантаж не був своє­часно вилучений з судна, від­правник має право вимагати відповідного зменшення фрахту, а також відшкодування завда­них йому внаслідок цього збит­ків. Відправник відповідає за всі збитки, заподіяні перевізнику або третім особам у зв’язку з пе­ревезенням небезпечного ван­тажу. Фрахт за перевезення та­кого вантажу не повертається, а якщо він під час відправлен­ня вантажу не був сплачений, то перевізник може стягнути його повністю.

Звичайно, кожна зі сторін вправі відмовитися від догово­ру морського перевезення ван­тажу без відшкодування іншій стороні пов’язаних із цим збит­ків у таких випадках, що вини­кли до відходу судна з порту:

1) воєнних або інших дій, що можуть загрожувати не­безпекою захоплення судна або вантажу;

2) блокади порту відправлен­ня або призначення;

3) затримання судна за роз­порядженням властей з при­чин, що не залежать від сторін договору;

4) залучення судна для спеці­альних потреб держави;

5) заборони керівництвом порту вивозу з порту відправлення або ввозу в порт призначення вантажу, призна­ченого для перевезення.

Випадки, передбачені у по­передніх пунктах 3, 5, не мо­жуть бути підставою для від­мови від договору морського перевезення вантажу без відшкодування іншій стороні збит­ків, якщо затримка передбача­ється короткочасною.

Кожна зі сторін внаслідок на­стання будь-якої з обставин, за­значених вище, може відмови­тися від договору і під час рейсу. У цьому випадку відправник від­шкодовує перевізнику всі зазна­ні останнім витрати щодо ван­тажу, у тому числі витрати, пов’язані з розвантаженням, а також фрахт пропорційно фак­тичній дальності перевезення вантажу.

Договір морського пере­везення вантажу припиня­ється без відмови сторін і без обов’язку однієї відшкодувати іншій заподіяні припиненням договору збитки, якщо після укладення договору і до відхо­ду судна з місця навантаження внаслідок обставин, не залеж­них від сторін:

1) судно загине або буде си­ломіць захоплене;

2) судно буде визнане непри­датним для плавання;

3) загине вантаж, індивіду­ально визначений;

4)  загине вантаж, що визначається родовими озна­ками, після здачі його для на­вантаження, а відправник не встигне здати інший вантаж замість загиблого.

Договір морського переве­зення вантажів припиняється внаслідок зазначених обставин і під час рейсу, причому переві­знику належить фрахт пропо­рційно фактичній дальності пе­ревезення виходячи з кількості врятованого і зданого переві­зником вантажу.

Не вважається порушенням договору морського перевезен­ня вантажу будь-яке відхилен­ня судна від наліченого шляху з метою рятування на морі лю­дей, суден і вантажів, а також інше розумне відхилення, якщо воно не викликане неправиль­ними діями перевізника.

Вантаж видається в порту призначення:

1) за іменним коносаментом одержувачу, вказаному в коно­саменті, або особі, якій коноса­мент було передано за іменним передаточним написом або в ін­шій формі з дотриманням пра­вил, установлених для переда­чі боргової вимоги;

2) за ордерним коносамен­том – відправнику або одержу­вачу залежно від того, скла­дений коносамент «наказом відправника» або «наказом одержувача», а в разі наявності у коносаменті передаточних написів – особі, зазначеній в останньому з неперервного ряду передаточних написів, або пред’явникові коносамента з останнім бланковим написом;

3) за коносаментом на пред’явника – пред’явнику коносамента.

Одержувач і перевізник впра­ві вимагати до видачі вантажу огляду та/або перевірки його кількості. Викликані цим витра­ти несе той, хто вимагав огля­ду вантажу та перевірки його кількості. Якщо під час прийо­му вантажу, що перевозиться за коносаментом, одержувач пись­мово не заявив перевізнику про нестачу або пошкодження ван­тажу, то вважається, якщо інше не буде доведено, що одержувач отримав вантаж згідно з умова­ми коносамента.

Якщо протягом шести міся­ців з дня продажу вантажу ніх­то не заявить своїх прав на суму, виручену від продажу незапи­таного і зданого на зберігання вантажу, то ця сума, за вираху­ванням належних перевізнику платежів, надходить до держав­ного бюджету України, а сума, виручена від продажу бездоку­ментного вантажу, переходить у дохід перевізника на покриття збитків, викликаних задоволен­ням вимог, пов’язаних із втра­тою або нестачею вантажів.

Автор: В. БЕЗДІТНИЙ

Источник: Юридична газета. – 2012. – № 31-32. – С. 11- 12.